Відкриття першого року. Якщо перші три місяці життя дитини присвячені тому, щоб налагодити основні системи життєдіяльності, то місяці з четвертого по дванадцятий — це час відкриттів. Діти відкривають для себе своє тіло і призвичаюються керувати власними м’язами. Вони досліджують світ речей і починають осягати основи причинно-наслідкових зв’язків. Малюки вчаться також розпізнавати почуття інших людей і вгадувати наперед, як їхні дії позначаться на цих почуттях. Усі ці відкриття підводять дітей до межі оволодіння мовою. Деякі переступають цю межу ще до свого першого дня народження, інші трохи пізніше.

 

Віхи розвитку. Лікарі найчастіше схильні оцінювати розвиток дитини за тим, у якому віці вона почала перевертатися, сідати, вставати, ходити. Так, у малюка, який пізно освоює ці дії, можуть бути певні проблеми в розвитку. Але навіть якщо розглядати зовсім здорових дітей, то одні підходять до цих важливих віх раніше, а інші пізніше, тому не слід переоцінювати їхнє значення.

 

Набагато важливіші ті віхи в розвитку дитини, що позначають її взаємодію з тими, хто її оточує: коли вона усміхається у відповідь на усмішку, коли прислухається до того, шо їй говорять, коли звертає увагу на вираз маминого обличчя, щоб переконатися, що їй нічого не загрожує, коли вона помічає вираз задоволення чи невдоволення на обличчях батьків. Батьки, як правило, відзначають ці віхи соціального розвитку, хоча і не надають їм такого значення, як руховим навичкам.

 

Завважуючи вік, коли в дитини з’являються нові навички, не забувайте про якісні особливості її поведінки. Один малюк воліє сидіти і спостерігати за тим, що відбувається навколо, але не робить практично ніяких дій. Інший активний, постійно перебуває в русі, але швидко втрачає до всього цікавість. Один зауважує навіть найменші зміни, що відбуваються навколо нього, а інший не звертає на них ніякісінької уваги. Один напрочуд серйозний, а інший постійно веселий. Не можна сказати, що якась з оцих моделей поведінки дитини краща за іншу, але кожна з них потребує від батьків особливого підходу.

Класика Спока

Існують спеціальні таблиці, за якими ви можете звіритися, чи робить ваша дитина те, що вона нібито вже «повинна» робити. Я протягом п\’ятдесяти років відмовлявся вміщати подібні таблиці в цій книзі. По-перше, у різних дітей різні темпи розвитку. Одна може випереджати своїх однолітків у загальному фізичному розвитку і координації рухів — справжня дитина-атлет. Водночас вона може відставати в розвитку моторних навичок і в освоєнні мови. Діти, що згодом чудово вчаться в школі, можуть почати говорити дуже пізно. Діти ж із середнім інтелектом найчастіше в дитячому віці розвиваються дуже швидко.

 

Я вважаю помилкою, коли батьки з маніакальною впертістю відзначають успіхи в розвитку свого малюка, порівнюючи їх з показниками «середньої» дитини. Набагато важливою є та обставина, що у вашої дитини спостерігається постійний прогрес, рух уперед. До речі, розвиток часом йде стрибками і робить невеликі відступи назад перед черговим проривом. Батькам не слід бити на сполох, якщо в малюка спостерігається незначний регрес. І так само не треба намагатися прискорити його розвиток. Немає ніяких даних, які підтверджували б, що цілеспрямовані спроби навчити дитину ходити, говорити чи навіть читати в дитячому віці якось по-особливому позначаться на її подальшому житті. Навпаки, такі спроби можуть стати причиною певних проблем і довести батьків до розпачу. Дітям потрібне оточення, що дає їм змогу зробити наступний крок у розвитку, але не треба підштовхувати дитину до цього кроку.

По материалам сайта http://tatufoto.ru/ на котором собрана огромная база значений татуировок. Рекомендуем ознакамливаться со значением будущей наколки, для избежания возможных проблем с ее толкованием в будущем.