Фізичний контакт і душевна прихильністьДіти ясніють личком від доторків. До народження мати не просто вкриває, зігріває і живить свою дитину. Вона бере участь у кожному русі її тіла. У багатьох регіонах світу діти і після народження в прямому розумінні слова прив’язані до тіла матері протягом усього дня. Вони, як і раніше, перебувають у повному контакті з нею, хоч би що вона робила — купувала продукти, готувала їжу, місила глину, ткала, виконувала хатню роботу. Цих дітей годують груддю з моменту їхньої появи на світ.

 

Вони не тільки слухають мову і пісні матері, а й відчувають їх усім своїм тілом. Часто, коли діти трохи підростуть, їх протягом дня носять на боці чи на спині старші сестри. У цих країнах діти менше плачуть і вередують, їм незнайоме таке явище, як зригування після їжі. Наше суспільство вигадало десятки хитромудрих способів, щоб віддалити матір від дитини. У неї забирають дитину в пологовому будинку, і за нею доглядають чужі люди, змушуючи батьків відчувати свою непричетність. Дітей годують штучними сумішами з пляшечки, розбавляючи в такий спосіб і матір, і дитину найприроднішого і найтіснішого контакту. Для нас здається нормальним, що туго сповита дитина нерухомо спить на плоскому матраці, причому в цілковитій тиші. Ми сконструювали дитячі стільчики, де малюка можна пристебнути ременями, і тому відпадає необхідність навіть зрідка брати його на руки. Існують навіть дитячі автокрісла, які можна вийняти разом з дитиною з автомобіля і почепити собі на спину. Тож у батьків практично ніколи не виникає потреби доторкатися до неї. Але ж вилікувати дитину від різних болячок, образ і поганого настрою так просто. Потрібно лише ніжно обійняти її і приголубити.

 

Потреба у фізичному контакті дуже розвинута і в дитини, і в батьків. Дотик вивільняє гормони в мозку (і в дитини, і в батьків), що поліпшують настрій, дають радість і мають болезаспокійливі властивості. Під час проходження стандартного медичного огляду немовлята плачуть значно менше, якщо при цьому мати тримає їх на руках. Недоношені діти швидше ростуть, якщо кожного дня перебувають у фізичному контакті з матір’ю.

 

Ранні контакти і психологічний зв’язок. Дуже цікаво поспостерігати, що звичайно роблять матері, коли їм дозволяють поспілкуватися з дитиною відразу ж після пологів. Вони не просто дивляться на своє дитя. Вони можуть довго торкати його рученята і ніжки, доторкатися пальцями до тільця й личка. У цілому в жінок, яким дозволяли спілкуватися з малюком, через кілька місяців виникає міцніша прихильність до дитини, і діти відповідають їм тим самим.

 

Подібні дослідження дали підстави педіатрам Джонові Кеннеллу і Клаусові Маршаллу використати термін «психологічний зв’язок» для опису процесів природних контактів батьків з немовлятами. Одним з найкращих результатів цих досліджень стало те, що багато клінік країни почали заохочувати поміщення новонароджених дітей до однієї палати з матір’ю.

 

У найбільш прогресивних клініках дитину після народження відразу ж кладуть на груди матері, яка ніжно пригортає її до себе і в багатьох випадках відразу ж починає годувати груддю.

 

Однак поняття психологічного зв’язку багатьма трактується неправильно, що веде до необгрунтованого занепокоєння. Батьки і навіть фахівці найчастіше думають, що коли фізичний контакт із дитиною не відбувся протягом доби, то психологічного зв’язку вже ніколи не буде. Це не так. Для виникнення психологічного зв’язку потрібен досить тривалий час, і якихось конкретних термінів тут не існує. Такий зв’язок виникає навіть у разі всиновлення чужих дітей у більш пізньому віці.

 

Почуття душевної прихильності і належності одне одному між батьками та дітьми таке сильне, що виникає навіть всупереч практиці розлучення новонароджених дітей із матір’ю. Недоношені немовлята часто проводять перші місяці життя в пластикових кувезах, і все ж батьки намагаються доторкнутися до них через наявні в стінках отвори.

 

Класика Спока

 

Я вважаю, що батьки в нашому суспільстві можуть багато в чому вдосконалити способи догляду за дітьми, порівнюючи їх із природними процесами, що

 

відбуваються серед народів, які стоять на нижчому технологічному рівні розвитку. Як повернутися до джерел? Я запропонував би таке:

 

-Природні пологи і поміщення дитини в одну палату з матір\’ю мають бути доступні всім охочим.

 

-Мати й батько повинні мати можливість протягом години після пологів узяти дитину на руки і пригорнути її, особливо якщо в матері немає змоги бути в одній палаті з немовлям.

 

-Лікарі, медсестри і родичі мають всіляко заохочувати грудне вигодовування.

 

-Слід відмовитися від штучного вигодовування, за винятком тих випадків, коли іншого вибору немає, наприклад, коли мати двійнят залишилася без допомоги і повинна вдаватися при кожному годуванні до штучних сумішей хоча б для одного з дітей.

 

-Батьки повинні по можливості використовувати під час перенесення дитини спеціальну сумку-кенгуру чи рюкзачок. При цьому краще носити малюка на грудях, а не на спині.

 

Повернення на роботу. У наші дні багато жінок воліють повернутися до роботи якомога раніше після народження дитини. Фінансові труднощі і кар’єрні міркування роблять колосальний тиск на жінок. Знайти няню, що заслуговує на довіру, часом буває дуже важко. Однак, крім усього іншого, матерів дуже турбує та обставина, що вони можуть пропустити перші, найцінніші місяці життя своєї дитини, і їх хвилює, як може позначитися така рання розлука на малюкові.

 

У дітей розвивається сильний емоційний зв’язок із батьками навіть у тому разі, якщо за ними протягом дня доглядають інші люди. Тієї любові та піклування, що батьки виявляють до свого малюка вранці, ввечері, у вихідні дні і, звичайно, серед ночі, цілком достатньо, щоб зміцнити психологічний зв’язок із ним.

 

Мені траплялися жінки, які вже в перші дні життя своєї дитини були глибоко пригнічені, оскільки подумки вже готуватися до того, що незабаром їм доведеться попрощатися з нею. Це нормальна захисна реакція, але вона може вкрай негативно вплинути на матір і на її стосунки з дитиною. Батьки, як правило, переживають ці почуття меншою мірою, бо вже давно звикли до того, що відразу ж після народження дитини їм доведеться знову з головою поринути в роботу.

 

Я можу тільки порадити матерям (і батькам), яких обставини змушують повернутися на роботу раніше, ніж їм хотілося б: прислухайтеся до свого серця. Якщо ви знайдете хоч якусь можливість відкласти цю подію, навіть коли це пов’язано з фінансовими втратами, то в майбутньому ви подякуєте долі за таке рішення. Через чотири місяці ви, найпевніше, вже зможете повернутися до своїх посадових обов’язків, але на цей час ви вже налагодите взаємини з малюком і встигнете скучити за спілкуванням зі своїми колегами.