» » Купання малюка
Информация к статье
  • Просмотров: 986
  • Автор: Admin
  • Дата: 13-11-2014, 16:32
13-11-2014, 16:32

Купання малюка

Категория: Разное

Коли купати дитину. Більшості немовлят через декілька тижнів починає дуже подобатися купання. Тому не прискорюйте без потреби цей процес і тіштеся ним разом з дитиною. У перші місяці найзручніший час для купання - перед другим ранковим годуванням або перед будь-яким іншим, але тільки не після їжі, оскільки під час ссання дитина найчастіше засинає. Коли дитина перейде на триразове годування, її найкраще купати перед обідом або перед вечерею. Коли дитина стане ще старшою і в неї з’явиться період неспання після вечері, можна перенести купання і на цей час, особливо якщо вечеря рання. Купати малюка потрібно в теплому приміщенні.

 

Обмивання. Хоча в США заведено купати дітей щодня, але насправді немає ніякої потреби проводити цю процедуру частіше 1-2 разів на тиждень за умови, що ви регулярно підмиваєте і вмиваєте дитину. Недосвідчені батьки бояться купати малюка - дитина здається їм такою безпомічною, слабкою і слизькою, особливо якщо її намилити. Спочатку матюк може почувати себе у ванночці непевно, бо не відчуває надійної підтримки. Протягом кількох тижнів (а якщо маєте бажання, то й місяців) ви можете просто обмивати малюка з мочалкою, поки і ви, і дитина не відчуєте себе впевненіше. Багато лікарів рекомендують утримуватися від купання у ванночці, поки не підсохне пупок. У цьому. можливо, є певний сенс, але гадаю, що не станеться нічого страшного, якщо пупок намокне.

 

Обмивають дитину зазвичай на столі або на колінах. Якщо ви миєте її на столі, підстеліть клейонку, а під неї підкладіть щось м’яке (велику подушку, складену ковдру або покривало), щоб дитина не перекочувалася по столі - це може налякати її. Чистою теплою водою вимийте обличчя і голівку волохатою рукавицею, полотнинкою чи просто рукою. Голову можна мити з милом 1-2 рази на тиждень. Злегка намильте тіло малюка волохатою рукавицею чи рукою, а потім змийте піну намоченою у воді рукавицею, звертаючи особливу увагу на шкірні складочки.

 

Підготовка до купання. Перш ніж розпочати купання, переконайтеся, що все необхідне у вас під рукою. Якщо ви забудете рушник, вам доведеться йти по нього, тримаючи мокру дитину на руках. Зніміть годинник. Фартух захистить ваш одяг від води. Майте напохваті:

 

•мило;

 

•волохату рукавицю;

 

•рушник;

 

•про всяк випадок ватні тампони для промокання носа та вух;

 

•дитячий лосьйон;

 

•дитячу сорочечку, підгузок, піжаму.

 

Купати дитину можна в тазі або в пластиковій ванночці. У деяких ванночках дно викладене губчастим матеріалом, щоб дитина не ковзала. Щоб у вас не боліли ноги і спина, можете встановити ванночку на стіл чи на якусь вищу підставку.

 

Температура води повинна приблизно відповідати температурі тіла (33-38 °С). Термометр для води може бути корисним для недосвідчених батьків, але особливої потреби в ньому немає. Завжди перевіряйте температуру води ліктем. Вона повинна бути теплою, але не гарячою. Спочатку наливайте у ванночку невелику кількість води (на 3-5 см), поки не звикнете впевнено тримати дитину. Дно ванночки буде не таким слизьким, якщо ви застелите його рушником чи пелюшкою.

 

Купання у ванночці. Тримайте дитину, обхопивши її рукою знизу, щоб ваші пальці були в неї під пахвою, а передпліччя підтримувало голівку. Спочатку обмийте обличчя м’якою волохатою рукавицею без мила, потім вимийте голову. Голову можна мити з милом 1-2 рази на тиждень.

 

Добре змоченою рукавицею змийте з голівки піну. Якщо рукавиця буде надто мокрою, мильна вода може потрапити в очі і щипатиме. (Тепер у продажу є спеціальні шампуні для дітей, які не щипають оченят.) Потім рукавицею чи рукою обмийте все тіло малюка, ручки і ніжки. Акуратно помийте всі складочки в пахвині.  Якщо ви користуєтеся милом, то легше намилювати тіло дитини рукою, а не рукавицею. Якщо шкіра після миття стає сухою, намагайтеся користуватися милом не частіше 1-2 разів на тиждень.

 

Якщо ви спочатку нервуєте і боїтеся впустити дитину у воді, можете намилити її, поклавши собі на коліна або на стіл. Потім обполосніть її у ванночці, міцно тримаючи двома руками. М’яким лазневим рушником витріть малюка, причому залишки води треба промокати, а не розтирати. Якщо ви почали купати дитину з пупковою ранкою, що не зовсім ще зажила, ретельно промокніть її після миття ватними тампонами.

 

Лосьйон. Нанесення лосьйону на шкіру дитини після миття робить приємність і вам, і їй, але здебільшого в цьому немає особливої потреби. Лосьйон може виявитися корисним, якщо в дитини надто суха шкіра чи є запрілості. Дитячу олійку на основі мінеральних олій використовують рідше, оскільки вона іноді викликає подразнення і висип. Слід уникати дитячих присипок, що містять тальк, бо вони можуть потрапити в легені малюка при випадковому вдиханні.

Частини тіла

Шкіра. На шкірі в новонароджених дітей майже завжди є різні плями і подразнені ділянки. Більшість з них поступово зникає. Однак подразнення може свідчити про серйозні розлади, тому доцільно показати лікарю чи сестрі плями, що здаються вам незвичайними.

 

Вуха, очі, рот і ніс. Мити вушні раковини потрібно тільки зовні, не проникаючи всередину слухового проходу. Користуйтеся при цьому волохатою рукавицею, а не ватними тампонами, що тільки проштовхують сірку всередину слухового проходу. (Сірка утворюється в слуховому проході для його захисту.)

 

Очі обмиваються слізною рідиною постійно, а не тільки коли дитина плаче, тому немає потреби закапувати якісь краплі, якщо дитина здорова. Ротова порожнина, як правило, не потребує додаткового догляду.

 

Ніс має чудову систему самоочищення. Найтонші волоски на слизовій оболонці носа постійно виштовхують слиз назовні, де він збирається на більших волосках. Це подразнює нервові закінчення в носі, змушуючи дитину чхати або чухати ніс. Витираючи дитину після купання, акуратно видаліть засохлий слиз із носа куточком носової хусточки. Не нервуйте дитину цією процедурою, якщо вона їй не подобається.

 

Іноді, особливо коли приміщення опалюється в зимовий період, у носі в малюка збирається так багато засохлого слизу, що він заважає йому дихати. Це помітно при кожному вдиху з інтенсивних рухів нижньої частини грудної клітки.

 

Діти трохи старшого віку і дорослі можуть у цьому випадку дихати ротом, але більшість немовлят не можуть тримати рот відкритим.

Нігті. Нігті найлегше стригти, коли дитина спить. Зручніше при цьому користуватися спеціальними щипчиками, а не ножицями. Якщо ви акуратно підпилюватимете нігті пилочкою, то при цьому не утвориться гострих кутиків, якими дитина може роздряпати собі обличчя, і зменшується ризик поранити її пальчики. Якщо ви наспівуватимете веселу пісеньку, обробляючи дитині нігті, то ця процедура стане для неї набагато приємнішою.

 

Тім’ячко. М’яка ділянка на тім’ї дитини утворюється в тому місці, де кістки черепа ще не встигли зростися. Розміри тім’ячка в усіх дітей різні. Якщо тім’ячко в немовляти велике, то це не привід для занепокоєння, хоча звичайно воно заростає повільніше, ніж маленьке. У деяких дітей тім’ячко заростає в 9 місяців, а в інших цей процес може тривати до 2 років. У середньому тім’ячко заростає до 12-18 місяців.

 

Батьки даремно побоюються доторкатися до тім’ячка. Воно вкрите міцною, як брезент, плівкою, і ушкодити її практично неможливо. При гарному освітленні можна помітити, як тім’ячко пульсує з частотою, що становить середнє значення між частотою дихання і серцебиття.

 

Пупок. В утробі матері живлення дитини здійснюється через кровоносні судини пуповини. Відразу ж після народження лікар перев’язує пуповину і перерізає її. Частина пуповини, що залишилася на тілі дитини, підсихає і відпадає звичайно через 2-3 тижні, а іноді й пізніше.

 

Коли пуповина відпадає, залишається ранка, що загоюється протягом декількох днів чи навіть тижнів. Її треба постійно тримати в чистоті і сухості, щоб не занести туди інфекцію. Якщо пупок сухий, він вкривається кіркою і потім гоїться. Коли пуповина відпадає, дитину можна починати кутати у ванночці. Треба тільки гарненько промокати пупок після купання куточком рушника чи ватним тампоном доти, поки він повністю не загоїться. За декілька днів до відпадання пуповини й аж до повного загоєння з пупка може виділятися невелика кількість крові чи гною. Якщо випадково зірвати кірку на ранці під час одягання, може також з’явитися декілька крапельок крові. Нічого страшного в цьому немає.

 

Пелюшки слід загортати нижче рівня пупка, що не загоївся, щоб він не намокав. Якщо в пупку, що не загоївся, з’являються водянисті виділення, його треба особливо ретельно захищати від мокрих пелюшок, а шкіру довкола нього щодня протирати серветкою, змоченою в спирті. Якщо загоєння йде повільно, тканина в ранці може набути зернистого характеру, але це не страшно. Лікар може приписати вам засіб, що прискорить її підсихання і загоєння.

 

Якщо пупок і шкіра довкола нього почервоніли і з’явилися виділення, що мають неприємний запах, то, можливо, занесено інфекцію. У цьому разі вам необхідно якомога швидше зв’язатися з лікарем чи медсестрою, оскільки такі інфекції можуть мати серйозні наслідки.

 

Пеніс. Крайня плоть являє собою складку шкіри, що захищає головку пеніса в немовляти. Відкритий кінець крайньої плоті досить широкий, щоб забезпечити сечовипускання, але водночас захищає головку від подразнення, що його викликають мокрі пелюшки.

 

Коли дитина підростає, крайня плоть звичайно відокремлюється від головки пеніса і зсувається до його основи. Весь цей процес займає близько 3 років. У деяких хлопчиків він триває довше, аж до юнацького віку, але це не повинно бути приводом для хвилювання. Постійне підмивання навіть без зсування крайньої плоті підтримує пеніс у чистому і здоровому стані.

 

Якщо ви акуратно зсунете крайню плоть, то можете помітити білу воскоподібну речовину (смегму). Це абсолютно нормально. Смегма виділяється клітинами внутрішньої поверхні крайньої плоті і є природним мастилом між крайньою плоттю і головкою пеніса.

 

Обрізання. При обрізанні крайня плоть відрізається, залишаючи головку відкритою. Це звичайно робиться в перший тиждень життя дитини. Достеменні джерела обряду обрізання невідомі, але воно практикується багатьма народами і з різних причин уже щонайменше чотири тисячі років. У євреїв і мусульман цей обряд має релігійне значення. В інших культурах цей ритуал пов’язується зі статевою зрілістю, коли хлопчик стає чоловіком.

 

У США обрізання звичайно робилося з інших причин. Деякі батьки турбуються, що необрізаний хлопчик відрізнятиметься від свого батька чи старших братів. Багато лікарів вважають, що природне скупчення смегми під крайньою плоттю може викликати легкий запальний процес і сприяти потраплянню інфекції, хоча регулярне підмивання так само ефективно запобігає цим проблемам, як і обрізання. Раніше вчені гадали, що дружини необрізаних чоловіків схильні до розвитку раку матки, але сучасні дослідження спростували це припущення. Необрізані хлопчики більш уразливі до інфекцій сечостатевого тракту, ніж обрізані. Проте більшість учених у наші дні вважають, що немає ніяких медичних підстав для загального обрізання, і кількість обрізань за останнє десятиліття скоротилася.

 

Якщо ви вирішили зробити дитині обрізання, то повинні знати, що це безпечна операція, хоча й пов’язана з деяким ризиком кровотечі або інфекції. Обрізання досить болісне, тому багато лікарів нині використовують місцеву анестезію чи інші методи, що знижують болючі відчуття. У цілому діти приходять до тями від післяопераційного стресу протягом доби. Якщо ваша дитина відчуває нездужання протягом тривалішого терміну або в неї з’явилася кровотеча чи припухлість, негайно повідомте лікаря. Декілька крапельок крові, виявлених на підгузку, означає лише те, що відокремився невеличкий струпик.

 

Догляд за пенісом. Ретельна гігієна статевих органів важлива з самого народження, незалежно від того, чи було зроблене обрізання. Це частина навичок особистої гігієни, яким треба навчати дитину змалечку. Якщо хлопчик не обрізаний, пеніс слід мити під час кожного купання. Крайня плоть не потребує особливого догляду. Легке обмивання зовні видалить надлишки смегми.

 

Деякі батьки наполегливо хочуть переконатися, що крайня плоть і головка абсолютно чисті. У цьому разі можна злегка відсунути крайню плоть, поки не відчуєте опору. Ніколи не відтягуйте крайню плоть із силою. Це дуже болісно і може спричинити інфекцію та інші ускладнення. Згодом крайня плоть зсунеться сама.

 

Якщо дитина обрізана, частіше змінюйте пелюшки доги, поки ранка не загоїться. Так ви зможете уникнути подразнення, що викликається сечею і калом. Під час загоєння, що триває близько тижня, дотримуйтеся порад лікаря по догляду за пенісом щодо перев’язки, купання і витирання, а також застосування мазей і лосьйонів. Після загоєння ранки пеніс можна мити так само, як і все тіло.

 

Ерекція в хлопчиків - цілком нормальне явище, особливо при переповненні сечового міхура, при сечовипусканні чи без будь-яких очевидних причин. Це цілком природно.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.