Довіряй собі і своїм дітямВи знаєте більше, ніж вам здається. Незабаром у вас буде дитина. А може, вона вже народилася. Якщо у вас до цього не було досвіду, то вам, природно, хочеться довідатися, як щонайкраще впоратися з новими клопотами. Якщо ви вважаєте, що ваш минулий досвід виховання дітей був успішним, то у вас все одно можуть виникати питання, оскільки у вас постійно виникають нові ситуації, хай то ставлення старших братів чи сестер до вашого нового дитяти, спроби привчити його до горщика або ж його перший день у дитячому садочку.

 

Був час, коли батьки достеменно знали, як ростити дітей, чи, у всякому разі, гадали, що знають. Але у багатьох із нас сьогодні немає чітких правил, яких слід би було дотримуватися. У нас більше можливостей для вибору. Чи справді так уже необхідно годувати дитину груддю? Чи потрібно завжди брати дитину на руки, коли вона кричить, і що станеться, якщо цього не робити? Чи слід матері виходити на роботу, і якщо так, то коли? Чи справді вашому малюкові йдуть на користь «розвиваючі» телепередачі? А як бути з усіма цими щепленнями? Куди не повернись, усюди повно експертів, які розповідають вам, що треба робити. Та тільки біда, що всі їхні поради суперечать одна одній!

 

Не сприймайте серйозно все, що говорять вам сусіди та знайомі. Не бійтеся довіряти собі і своєму здоровому глузду. Вам не буде аж так важко дати дитині лад, якщо ви заспокоїтеся і почнете довіряти власним інстинктам, ділячись при цьому своїми турботами з друзями, членами родини, лікарями чи патронажними сестрами. Ми достоту знаємо, що природна любов і піклування, що їх батьки дарують дітям, є у сто разів важливішими, ніж уміння правильно сповити малюка і знання щодо того, в якому віці його можна почати підгодовувати. Щоразу, коли ви берете дитину на руки — навіть якщо у вас це спочатку виходить трохи незграбно, — щоразу, коли ви змінюєте їй пелюшки, купаєте, годуєте, усміхаєтеся до неї, вона відчуває, що належить вам, а ви належите їй.

 

Що більше з’являється різних методик виховання дітей, то частіше люди доходять висновку, що зрештою інстинкт завжди підказує гарним батькам і матерям найкраще рішення. Батьки завжди домагаються найліпших результатів, якщо вони просто вірять у свої сили. Краще довіритися власним почуттям і припуститися при цьому двох-трьох помилок, аніж щосили намагатися стати «ідеальними» батьками.

 

Діти вчаться на хороших вчинках своїх батьків, але так само вони вчаться і на поганих. Якщо ви не реагуєте миттєво на кожен покрик дитини, вона навчиться заспокоюватися сама. Якщо у вас урветься терпець від витівок вашого малюка (а це трапляється часом з усіма батьками), то ваша дитина зрозуміє, що у вас теж є почуття, і в неї буде можливість поспостерігати, яким чином ви опановуєте себе. Дитина керується у своїй поведінці внутрішніми потребами, які змушують її рости, пізнавати навколишній світ, набиратися досвіду, вчитися й будувати взаємовідносини з іншими людьми. Гарне виховання полягає в тому, щоб дозволити малюкові реалізувати цей потужний внутрішній потенціал. Тому, довіряючи собі, пам’ятайте, що необхідно довіряти й дитині.

 

 

Як навчитися бути батьками. Насправді батьки і матері черпають свої знання про догляд за дитиною і про її виховання зовсім не з книжок чи лекцій, хоча в них можна знайти чимало цінних відповідей на деякі специфічні питання чи сумніви. Основи батьківських навичок приходять до них із їхнього власного дитинства, зі спогадів, як виховували їх самих, як вони гралися в «доньки-матері» і няньчилися зі своїми ляльками. Якщо дитина виховувалася в умовах, коли їй багато чого дозволялося, то, найімовірніше, вона і своїх дітей виховуватиме так само. Або ж дитина, яку тримали в строгості, сама, ставши дорослою, буде суворим батьком. Зрештою, всі ми тією чи іншою мірою наслідуємо своїх батьків, особливо в тому, що стосується їхнього ставлення до дітей. Кожен з батьків помічав (і ви теж помітите, якщо у вас досі не було такого досвіду) під час розмови з дитиною, що в її мові чутні інтонації її матері чи батька і ті самі слова!

 

Згадайте, як вас виховували ваші батьки. Що з їхнього досвіду здається вам правильним і конструктивним? Можливо, ви пригадаєте і такі моменти, які ви ні за яких умов не збираєтеся повторювати. Коли у вас народжується дитина, одночасно з’являється і чудова нагода поміркувати про те, що саме зробило вас такою людиною, якою ви стали сьогодні, і яким батьком ви хочете бути. Такі міркування допоможуть вам зрозуміти свої власні інстинкти і навчитися довіряти їм, що додасть вам упевненості в собі.

 

Ви збагнете, що вчитися бути батьком слід поступово, у результаті нагромадження досвіду і спілкування з дитиною. Усвідомлення того, що ви вже вмієте годувати малюка, змінювати йому пелюшки, купати його, а дитина із задоволенням приймає ваше піклування, дає вам певність, почуття близькості й любові до неї. Ці почуття стають основою близьких душевних стосунків. Однак само це не прийде.

 

Усі батьки хочуть впливати на своїх дітей, але багато хто з подивом виявляє, що це вулиця з двобічним рухом і що він сам може багато чого довідатися про себе і про навколишній світ від свого малюка. Ви раптом починаєте розуміти, як і багато батьків до вас, що поява дитини — це дуже важливий крок для вашого власного становлення і дорослішання.