Розвиток дітей і батьківВнутрішньоутробний розвиток. Уже сама думка про неймовірні зміни, ідо відбуваються в заплідненій яйцеклітині в ході перетворення її на новонароджену дитину, викликає у нас побожний трепет. До того моменту, коли більшість жінок довідуються про свою вагітність, а це відбувається, як правило, на 5-му тижні після останньої менструації, ембріон уже має досить складну структуру. Він являє собою диск, у якому є внутрішній шар клітин (з нього згодом розвинеться основна частина внутрішніх органів), середній шар (він стане основою м’язів та кісток) і зовнішній шар (з якого розвинуться шкіра й нервові клітини головного \’ і спинного мозку).

 

На 8-му тижні після зачаття (близько 10 тижнів після останньої менструації) починається формування основних внутрішніх органів, і плід поступово набуває обрису людини. Але його довжина становить лише близько 5 см, а вага менше 10 г.

 

Четвертий і п’ятий місяці вагітності — тобто приблизно середина терміну — це поворотний момент у розвитку плоду. Ви вперше відчуваєте, як ворушиться ваш малюк. Якщо вам до цього не зробили УЗД, то ці легкі поштовхи стають першою відчутною ознакою, що у вас усередині справді є дитина. Дуже зворушлива мить!

 

Третій триместр вагітності, починаючи приблизно з 27-го тижня, характеризується бурхливим ростом. Довжина плоду подвоюється, а вага потроюється. Мозок росте навіть ще швидше. Водночас з’являються і нові особливості поведінки. На 29-му тижні дитина здригається у відповідь на раптовий голосний звук. Але якщо цей звук повторюється приблизно через кожні 20 секунд, то дитина невдовзі перестає звертати на нього увагу. Ця реакція звикання є свідченням розвитку пам’яті.

 

Якщо повторюється приємний звук, наприклад, коли ви читаєте вголос вірш, то ще не народжене маля, скоріше за все, теж запам’ятає його. Після народження дитина віддає перевагу голосу матері над голосами незнайомих людей.

 

Якщо у вас є улюблений музичний твір, який ви постійно граєте або слухаєте на останніх тижнях вагітності, то, скоріше за все, вашій дитині ця музика теж подобатиметься і до народження, і після.

 

Поза всяким сумнівом, навчання дитини починається ще в материнському лоні. Але це не означає, що вам уже час мати навчальні методичні матеріали. Ніхто ще не довів, що якісь спеціальні методики навчання якось впливають на процес розвитку плоду. Кращими стимулами для його розвитку залишаються звук вашого голосу і ритм вашого серця.

 

Класика Спока

 

У світі немає нічого більш захоплюючого, ніж спостереження за ростом і зміною поведінки дитини. Спочатку ви думаєте про неї просто як про створіння, що росте. Потім, коли дитина починає виконувати якісь дії, ви вже вважаєте її «створінням, що навчається». Але насправді все це набагато складніше і має глибший зміст.

 

Певною мірою в розвитку кожної дитини послідовно повторюється історія фізичного і духовного розвитку людського роду. Спочатку майбутня дитина в утробі матері складається з однієї-єдиної малесенької клітинки, точнісінько такої, як перші живі істоти, що зародилися в океані. Через кілька тижнів, коли вона плаває в теплих навколоплідних водах, у неї є зябра, яку риб, і хвіст, як в амфібій. На кінець першого року свого життя, коли вона починає ставати на ноги, нам пригадується відділений від нас мільйонами років період історії, коли наші предки перестали лазити рачки і навчилися користуватися пальцями рук.

 

Неоднозначне ставлення до вагітності. У нас склався стереотип ідеальної матері, яка радіє, коли дізнається, що в неї буде дитина. Уся її вагітність минає в щасливих мріях про майбутнього малюка. Коли він з’являється на світ, вона легко і з втіхою сприймає материнство. В неї враз виникає міцна і надійна прихильність до дитини.

 

У цьому є певна частина істини — коли більша, коли менша. Але це, звісно, лише один бік медалі. Ми тепер знаємо (а розумні жінки знали це вже давно), що з вагітністю пов’язані часом і негативні відчуття, особливо якщо ця вагітність перша.

 

Перша вагітність означає кінець безтурботної юності. Колишній вільний одяг раптом стає тісним, а фігура — вже не такою граціозною.

 

Жінки спортивної комплекції виявляють, що тіло вже не слухається їх так, як раніше. Це тимчасове і цілком нормальне явище. Жінка розуміє, що, коли в неї народиться дитина, з’являться нові обмеження в її соціальному житті і розвагах. Сімейний бюджет доведеться розподіляти ще на одну людину, а чоловікова увага, що раніше належала виключно їй, незабаром розподілиться на двох.

 

Кожна чергова вагітність сприймається по-іншому. Якщо у вас уже є дитина, а то й двійко дітей, то очікувані зміни, пов’язані з появою ще однієї, вже не здаються такими драматичними. Проте іноді материнські почуття повстають проти вагітності. На це можуть бути цілком очевидні причини: можливо, повторна вагітність настала несподівано рано, у когось із батьків неприємності на роботі, хтось у родині серйозно хворий або між подружжям немає згоди.

 

Втім, може статися й так, що об’єктивних причин для подібних проявів немає.

 

Навіть у матері, яка щиро хоче ще однієї дитини, можуть іноді виникнути сумніви, чи вистачить у неї часу, енергії і любові, щоб узяти на себе цей тягар. Внутрішні сумніви можуть виникнути і в батька, який починає відчувати себе непотрібним у міру того, як мати дедалі більше займається дітьми. У будь-якому разі пригніченість чи роздратування одного з подружжя швидко передається іншому.

 

Я не наполягаю на тому, що така реакція неминуча, але можу запевнити вас, що змішані почуття з приводу вагітності цілком природні навіть у найкращих родинах. У більшості випадків вони мають тимчасовий характер. Хоч як би там було, краще пройти через це на більш ранній стадії, поки дитина ще не народилася. У батьків, які не мали цих почуттів під час вагітності, вони можуть виникнути вже після народження дитини, тобто тоді, коли їхні емоційні резерви повністю задіяні для догляду за малюком.

 

Батьківські почуття під час вагітності дружини. Чоловік може реагувати на вагітність дружини, відчуваючи при цьому найрізноманітніші почуття: бажання захистити дружину, радість за неї. Він пишається своєю чоловічою зрілістю (усіх чоловіків тією чи іншою мірою турбує цей аспект), радо очікує малюка. До цих почуттів іноді додається занепокоєння: «А чи зможу я стати для дитини гарним батьком?» Воно особливо властиве тим чоловікам, у яких було важке дитинство.

 

Крім того, підсвідомо може виникнути відчуття власної непотрібності, як це буває з маленькими дітьми, яким часом здається, що всі від них відвернулися, коли довідалися про мамину вагітність. Зовні це може виявлятися в дратівливості щодо дружини, у прагненні проводити вільні вечори з друзями чи залицятися до інших жінок.

 

Така реакція цілком природна, але дружина, що переживає новий і незнайомий для себе етап у житті, опиняється без чоловікової підтримки саме тоді, коли вона їй найдужче потрібна.

 

Багато чоловіків говорять про те, що негативні емоції (страхи, ревнощі) відходять у період вагітності дружини на задній план, доступаючись місцем позитивним (радісне хвилювання, відчуття причетності).

 

Роль батька під час вагітності і пологів. За останні десятиліття уявлення про роль батька в цьому процесі суттєво змінилися. У минулому чоловікові не могло й на думку спасти прочитати книжку про догляд за дитиною. Сьогодні ж сприймається як звичайна річ те, що чоловік повинен узяти на себе певну частину обов’язків по догляду за малям (хоча насправді жінка, як і раніше, виконує основну частину цих обов’язків). Чоловіки стали також відігравати більш активну роль у дородовий період.

 

Батьки частенько відвідують разом із дружиною жіночі консультації і курси по догляду за немовлям. Чоловікові дозволяють бути присутнім під час пологів, і він першим з батьків бере дитину на руки. Якщо мати погано почуває себе чи виникли якісь проблеми з дитиною, то саме на батька лягають усі основні турботи в перші дні після пологів. Він уже перестає бути нікому не потрібним стороннім спостерігачем.

 

Любов до дитини може прийти не відразу. Багато батьків, відчуваючи задоволення і гордість із приводу вагітності, втім іще не здатні відчувати любов до своєї майбутньої дитини, якої вони поки навіть не тримали на руках. Любов — це тонка матерія, і кожний розуміє її по-своєму. Багато хто переживає це почуття вже під час першого ультразвукового обстеження, коли бачить, як б’ється серце дитини. В інших це почуття виникає, коли дитина вперше поворухнулася всередині. Ще інші нічого не відчувають доти, поки з головою не поринуть у клопоти по догляду за немовлям. Не існує встановленої норми, коли саме в батьків має прокинутися почуття любові до дитини. Ви не повинні звинувачувати себе в тому, що ваші почуття любові і прихильності до дитини поки ще не такі сильні, як мало б бути, за вашими уявленнями. Іноді любов приходить рано, іноді пізно. Але в 999 випадках з тисячі вона приходить саме тоді, коли потрібно.

 

Навіть якщо під час вагітності у вас були головним чином позитивні почуття, пов’язані з радісними сподіваннями, то після появи малюка на світ вони можуть піти на спад, особливо коли це перша дитина. Молоді батьки сподіваються, що відразу ж визнають первістка як свою плоть і кров, що вони поринуть у материнські й батьківські почуття і в них не залишиться місця ні для чого, крім любові. Однак у багатьох випадках цього не відбувається ані першого дня, ані навіть першого тижня. Навпаки, виникають зовсім нормальні негативні відчуття, і батькам раптом приходить у голову думка, що народження дитини було жахливою помилкою. їх охоплює почуття провини з приводу того, що вони так подумали! Насправді почуття любові і прихильності до дитини виникає поступово, у міру того як батьки трохи оговтуються від фізичної й емоційної напруги, пов’язаної з пологами. Як довго це триватиме, залежить від конкретної людини. Ніяких термінів тут установити неможливо.

 

Багатьом з нас доводилося чути, що не слід наперед загадувати, народиться у вас дівчинка чи хлопчик, оскільки сподівання можуть не справдитися. Я б отут заперечив. Неможливо уявити собі і полюбити майбутню дитину, не думаючи при цьому, якої вона буде статі. Це один із найбільш ранніх етапів пробудження батьківських почуттів. Багато майбутніх батьків під час вагітності віддають перевагу або хлопчику, або дівчинці, але в разі народження дитини іншої статі вони все одно готові полюбити її. Тому тіштеся, уявляючи собі майбутню дитину, і не відчувайте провини, якщо в ході ультразвукового дослідження чи вже після пологів ви виявите, що її стать не відповідає вашим сподіванням.