Щоденний догляд за дитиноюДружнє ставлення до дитини. Завжди спілкуйтеся з дитиною в спокійному і ласкавому тоні. Вона відчуває ваше ставлення до неї, коли ви її годуєте, одягаєте, змінюєте їй пелюшки, тримаєте на руках чи просто сидите поруч. Коли ви гладите немовля чи розмовляєте з ним, завжди демонструйте, що вважаєте його найгарнішою дитиною на світі. Це необхідно для розвитку його психіки не менше, ніж ваше молоко для його кісток. Саме тому навіть найсуворіші і найнетовариськіші дорослі, розмовляючи з малюком, інстинктивно переходять на його «мову».

 

Біда недосвідчених батьків полягає в тому, що час від часу вони починають аж надто серйозно сприймати піклування про дитину, і від цього втрачається радість спілкування з нею. Звісно, я не маю на увазі, що ви повинні постійно розмовляти і гратися з малюком увесь час, поки він не спить. Це стомить і викличе в ньому зайве збудження.

 

Ви можете мовчати більшу частину часу, перебуваючи поруч з ним, але спокійне й ласкаве ставлення, що виявляється і в тому, як ви тримаєте його на руках, і у вашому виразі обличчя, і в голосі, піде на користь і йому, і вам.

 

Органи чуття немовляти. Органи чуття вашого новонародженого малюка розвинуті неоднаково (звісно, вони певною мірою були розвинуті в нього ще в утробі матері). Дотик і рухові відчуття виражені вже досить добре, чим пояснюється заспокійлива дія доторків і заколисування. Добре розвинутий і нюх. Грудні діти вловлюють запахи в навколоплідній рідині ще до народження і згодом з усіх запахів віддають перевагу запаху своєї матері.

 

Немовлята можуть чути, але їхній мозок поки ще повільно переробляє сигнали, що надходять від слухових нервів. Якщо ви шепочете щось дитині на вухо, може знадобитися кілька секунд, поки вона відреагує, намагаючись відшукати джерело звуку.

 

Через особливості розвитку внутрішнього вуха діти краще сприймають високі звуки і віддають перевагу тихій мелодійній мові — саме так з ними мимовільно і намагаються говорити батьки.

 

Діти в цьому віці можуть бачити, але вони ще дуже короткозорі. їхні очі здатні сфокусуватися на предметах, розташованих не далі ніж за 25-30 см. Це приблизно відповідає відстані до обличчя матері під час годування. Ви можете помітити, як дитина уважно стежить за вами, якщо будете повільно погойдувати головою.

 

Дитячі очі дуже чутливі до світла. У нормально освітленому приміщенні малята намагаються заплющити очі і розплющують їх тільки тоді, коли світло трохи приглушене.

 

Ваша дитина — особистість. Батьки, що мають кількох дітей, знають, що вже в немовлят виявляються характерні риси особистості. Одні малюки дуже спокійні, інші більш збуджені. Одні відразу виробляють для себе режим харчування, сну і спорожнювання кишечника, в інших ці процеси не піддаються закономірності. Одним потрібно щонайбільше вражень від навколишнього світу, інших це захоплює значно менше. Одні діти можуть бути довго зосереджені на якомусь занятті, в інших ці періоди значно коротші і вони перемежовуються неспокоєм чи вередуванням.

 

Спостерігаючи за своєю дитиною, ви помічаєте, які саме ваші дії — хай то розмова з нею, погладжування чи гра — впливають на неї заспокійливо. Згодом малюк і сам дасть вам зрозуміти, що йому подобається, а що вже набридло.

Годування і сон

Діти можуть вирости з однаковим успіхом і на грудному молоці, і на штучних сумішах, але грудне вигодовування має суттєві переваги і для дитини, і для матері, тож варто серйозно подумати, перш ніж зробити вибір. Коли ви годуєте немовля, тримайте його на руках, усміхайтеся йому, розмовляйте з ним — цим ви живите не тільки його тіло, але й душу. У цьому разі годування дає радість і дитині, і вам. Деякі діти добре їдять від самого народження, іншим потрібно кілька днів, щоб звикнути до груді чи соски. Якщо проблеми з годуванням тривають більше тижня і не допомагають поради ні домашніх, ні досвідчених друзів, необхідно звернутися до фахівців.

 

Розрізнення дня і ночі. Перша проблема, на яку наражаються молоді батьки, — це те, що дитина переплутала день і ніч. Малюк спить більшу частину дня, а період неспання припадає здебільшого на нічну пору. У цьому немає нічого незвичайного. Зрештою, якщо малюк ситий, якщо йому тепло і сухо, то йому зовсім байдуже, котра година. В утробі матері завжди було темно, і в нього просто не було можливості пристосуватися до зміни дня і ночі.

 

Я постійно даю батькам ту саму пораду. Намагайтеся гратися з дитиною протягом дня. Будіть її, якщо вже минуло досить часу від попереднього годування. Якщо ви захотіли погратися з нею, робіть це в добре освітленому приміщенні. Вночі тактика має бути зовсім інша. Якщо ви годуєте немовля після того, як настала темрява, то намагайтеся робити це спокійно і без розмов. Не будіть його вночі, якщо для цього немає вагомих причин. Хай дитина сама зрозуміє, що день — це час для ігор і веселощів, а ніч — для відпочинку. Протягом 2-4 місяців більшість дітей привчаються не спати вдень і спати вночі.

 

Скільки часу дитині потрібно для сну? Батьки часто задають це запитання. Звісно, відповісти на нього може тільки сама дитина. Одні діти сплять довго, а інші зовсім мало. Якщо дитина сита і задоволена, якщо їй вистачає свіжого повітря, то можна дозволити їй спати, скільки вона хоче.

 

Багато дітей у перші місяці життя сплять від годування до годування, якщо їм вистачає молока і в них немає проблем зі шлунком. Однак деякі малюки від самого початку довго не сплять, хоча їх ніщо не турбує. Якщо у вас така дитина, не слід хвилюватися.

 

Коли малюки підростають, період їхнього неспання збільшується і вони рідше засинають удень. Спочатку період їхнього денного неспання припадає, як правило, на ранній вечір. Поступово вони звикають до неспання і в іншу пору дня. Щодо нього, кожна дитина виробляє свій власний режим.

 

Характерні звички, пов’язані зі сном. Більшість дітей легко звикають до думки, що вони повинні засинати відразу ж після їжі. Інші, навпаки, попоївши, стають дуже товариськими. Ви самі можете визначити, яка з цих звичок краще відповідає способу життя вашої родини.

 

Немовля може заснути в будь-якому місці. Але коли дитині виповниться 3-4 місяці, краще привчити її засинати самій у своєму ліжечку (якщо тільки ви не маєте наміру постійно спати разом із нею). Це дасть змогу уникнути в майбутньому багатьох проблем. Дитина, яка звикла, що перед сном її беруть на руки й заколисують, збереже цю звичку на багато місяців і навіть років. Якщо вона прокинеться вночі, то вимагатиме звичної для неї уваги.

 

Дитина швидко звикає і до тиші, і до помірного гамору. Тому з найперших днів немає ніякої необхідності ходити вдома навшпиньки і розмовляти пошепки. Маля, що звикло до звичайних хатніх звуків і людських голосів, як правило, спокійно спить, навіть коли хтось завітає в гості і досить голосно розмовлятиме та сміятиметься, коли радіо чи телевізор увімкнуті на нормальну гучність або коли хтось входить до його кімнати. Трапляються, звичайно, діти, дуже чутливі до звуків. Вони здригаються від найменшого шуму і дуже люблять тишу. Якщо у вас така дитина, тоді, звичайно, слід дотримуватися тиші вдома, коли вона спить, інакше вона постійно прокидатиметься і вередуватиме.

 

В одному ліжку з дитиною. У фахівців існує безліч найрізноманітніших думок щодо цього. Гадаю, що це особиста справа кожного. Батьки і діти сплять разом у багатьох країнах. Звичайно, якщо в дорослих дуже міцний сон, якщо вони перебувають під впливом ліків, наркотиків чи алкоголю, вони можуть незграбно повернутися уві сні і придавити дитину. Але для більшості батьків такий ризик дуже незначний. Набагато гірше те, що доросла людина не зможе як слід виспатися, оскільки постійно думатиме про присутність дитини поруч із собою. Немає ніяких даних, що сон разом із дитиною (чи окремо від неї) може якось уплинути на фізичний чи емоційний розвиток вашого малюка. Таким чином, усе залежить тільки від того, наскільки це зручно вам. Якщо ви все-таки вирішили спати разом із дитиною, необхідно дотримуватися викладених нижче застережних заходів.

 

Діти від першого дня народження можуть спати самі за умови, що батьки перебуватимуть досить близько, щоб почути їхній плач. Існують недорогі системи внутрішнього домашнього зв’язку. Якщо малюк спочатку спить в одній кімнаті з вами, то через 2-3 місяці його пора переселяти до окремої кімнати за умови, що він уже звик спати всю ніч і не потребує в цей час особливого догляду. У 6 місяців дитина, що звикла спати в одній кімнаті з батьками, стає занадто залежною від навколишнього оточення і може відмовитися спати в якомусь іншому місці. У цьому разі буває досить важко змінити її звички і змусити спати в окремій кімнаті.

 

На слині чи на животі? Свого часу щодо цього питання було чимало суперечок. Сьогодні думка єдина: дитину класти потрібно на спину (обличчям догори), якщо немає медичних показань, що диктують іншу позу під час сну. Перевернувши дітей з живота на спину, ми змогли на 50 відсотків скоротити випадки синдрому раптової дитячої смерті (СРДС). Поцікавтеся у свого лікаря, чи є якісь підстави, щоб ваша дитина спала на животі чи на боці.

 

Чому відбулася така різка зміна? Численні дослідження довели, що ризик СРДС суттєво знижується, коли дитина спить на спині. Разом із тим, така поза сну ніяк негативно не впливає на здорову дитину. Більшість дітей легко звикають спати на спині, якщо ніколи не пробували спати в іншій позі. Сон на боці не такий безпечний, тому що діти в цьому разі часто перевертаються обличчям униз. Тому від самого початку привчайте дітей спати на спині, однак пам’ятайте, що в них може стати плоскою потилиця, тож час від часу викладайте малюка на живіт, коли він не спить і перебуває під вашим наглядом.

 

Пам\’ятка

 

Застережні заходи під час сну

 

•Завжди вкладайте дітей спати на спину (обличчям догори), якщо немає інших медичних показань.

 

•Заберіть з ліжечка всі м’які іграшки, подушки, валики та інші подібні речі. Інакше дитина може задихнутися.

 

•Користуйтеся тільки якісними і надійними ліжечками та візками. Якщо виникають сумніви, звертайтеся за порадою й експертизою до фахівців.

 

•Не слід надмірно закутувати дитину. Перегрівання збільшує ризик СРДС.

 

•Убезпечте дитину від тютюнового диму, що збільшує ризик СРДС і викликає інші негативні наслідки.